Монастир був заснований князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого і батьком Володимира Мономаха між 1070 і 1077 роками. Він став "вітчим" монастирем роду Мономаха. Монастир розташований у південній частині міста, в місцевості Видубичі, від якої він і отримав свою назву. За часи Київської Русі тут була переправа через Дніпро. У Видубицькому монастирі жили і трудились багато найосвіченіших людей того часу, серед яких були літописці Сильвестр і Моісей, які зробили великий внесок до "Повісті временних літ" і продовження до неї.
Тільки декілька церков монастиря пережили випробування століть і численних завойовників. Серед них - Михайлівський собор (попереду) збудований в 11 столітті і відновлений у 1766-69 архітектором М.І. Юрасовим. Монастир надбав сучасного вигляду у 18 столітті, коли п'ятикупольний Георгіївський собор, трапезна і дзвіниця були збудовані у стилі українського бароко.
На території монастиря поховано багато видатних діячів: Я. Гандзюк, генерал-майор Георгієвської кавалерії і командир Першого українського корпусу (1918), страчений російськими більшовиками; Б. Ханенко (1848-1917) - колекціонер, патрон мистецтв, засновник Київського музею мистецтв; К. Ушинський (1823-71) - педагог, захисник викладання українською мовою, яке було заборонено у середині минулого століття.
Повернутись до сторінки Православні церкви в Україні